Банка з павуками

Численні внутрішні суперечності командного складу, що, як відомо, вилилися у внутрішні зіткнення в Донецьку (зокрема, й епізод із підривом автомобіля Філіппової, секретаря Захарченка), посилилися внутрішнім становищем самих військових структур “ДНР”, більшій частині з яких бракує спорядження і продовольства, а також, хоч як дивно, самих кадрів.

Останнє стало відомо завдяки приватній бесіді з одним із “республіканських” військових, який недавно звільнився з лав “ополчення” з цілої низки причин. Ця людина, що формально мала звання сержан­­та й командувала БМ-21, за весь період служби так і не отримала документів на підтвердження свого звання, продовжуючи фактично на добровільних засадах, без офіційного оформлення, служити в рядах “ДНР”. За його словами, заборгованість із заробітної плати на початок липня в їхній бригаді становила рівно два місяці, й багато бойовиків просто пішли “на гражданку”. Щоб утримати “ополченців”, які лишилися, до осені, коли планується серйозний перший офіційний призов, а отже, й заміна незадоволених, їм виплатили заборгованість за півтора місяця, а потім “нашкребли” й за два тижні.

Треба сказати, таке плачевне становище аж ніяк не характерне для елітних підрозділів, які виконують конкретні бойові завдання й беруть участь у прямих зіткненнях із ЗСУ. До них можна зарахувати насамперед “Спарту”, бойовики якої роз’їжджають Донецьком на дорогих іномарках, але водночас і частіше хоронять своїх “колег”. Саме з цієї причини частина людей із “мирних” бригад “ополчення” намагаються перевестися в гарячіші точки, де немає проблем із постачанням і виплатою грошей. Частина з них осідає в інших, прибутковіших структурах на кшталт прокуратури та МГБ.

Щодо внутрішніх “розборок” вищого командного складу, то останнім часом найбільше напруження спостерігалося навколо “республіканського” ГРУ, у якому величезну вагу мав такий собі Андрій Фадєєв. Він вступив до “ополчення” ще влітку 2014 року й очолив 2-гу роту спецназу місцевого ГРУ. Специфіка ситуації полягала в тому, що сам Фадєєв — колишній лідер банди, яка діяла в Донецьку на початку 2000-х і промишляла розбоєм та грабунками. Ось як самого Фадєєва описує один із місцевих прибічників “русского міра” Крутіков: “…Звичайні вуличні “відморозки” без стида і совісті. Але на чолі банди стояв цілком уже дорослий чоловік 1979 року народження — Фадєєв Андрій Борисович. Високий, сильний, красивий, розумний, прекрасний організатор і харизматична особистість, при всьому цьому кінчений бандит із фашистськими нахилами. У 2007-му його нарешті спіймали, засудили на 15 років за сукупністю заслуг (убивство, розбій, організація банди та втягування в злочинну діяльність неповнолітніх) й відправили в колонію під Слов’яносербськом. Відсидів він близько семи років. Улітку 2014-го слов’яносербська колонія виявилася в зоні бойових дій, і Фадєєв просто пішов звідти, адже українські охоронці та міліція розбіглися ще раніше. Діставшись до рідного Донецька, вступив до “ополчення” й незабаром очолив 2-гу роту спецназу ГРУ. За короткий час Фадєєв набрав до неї відданих особисто йому бійців. Вона швидко перетворилася на звичайну банду”.

Особливо вибухонебезпечною ситуація в ГРУ виявилася після того, як у розташуванні частини став з’являтися червоний джип, за кермом якого була дів­чина на ім’я Олександра. Розповідають, що поводилася вона вкрай грубо навіть зі старшими офіцерами й постійно хизувалася своїми зв’язками з першими особами “ДНР”. Врешті-решт приблизно в травні 2015 року її ні з того ні з сього призначили першим заступником начальника ГРУ з присвоєнням військового звання “майор”, що досвідчені спецназівці сприйняли як пряму образу.

Поведінка новоявленого майора справді не була б можливою, якби вона не мала серйозних покровителів, що в кінці й підтвердилося двома фактами: Олександра була помічена в тісних зв’язках із Фадєєвим, а підірвана в Донецьку секретар Захарченка Філіппова виявилася її матір’ю. Крім того, неважко припустити, що бомба призначалася саме для неї, оскільки підірваний червоний Range Rover і був тим автомобілем, яким майор приїжджала в частину.

Після спроби замаху на матір “майор Саша”, як її позаочі називали “колеги”, приказала вірній 2-й роті оточити розташування ГРУ, арештувати й “посадити на підвал” кількох кадрових командирів. Протягом доби в центрі Донецька мало не почалася кривава бійня, і знадобилося втручання армії та “зов­нішніх сил”, щоб захоплені офіцери ГРУ були звільнені, а “легендарна” 2-га рота роззброєна.

Таким чином, внутрішні суперечності й реорганізація частини військових “республіканських” структур із заміною їхнього керівництва відбуваються на тлі об’єктивних проблем із постачанням та фінансуванням бригад, які не беруть участі в прямих збройних сутичках, що поступово лиш піднімає градус незадоволення керів ництвом “республіки” всередині вже самої “ДНР”.

Станіслав ВАСІН