Азаров став адвокатом Тимошенко

Прем'єр-міністр Микола Азаров однозначно провалив недавні переговори в Москві з російським колегою Володимиром Путіним з газових питань.

Причому своїми заявами та дорученнями підлеглим вже після повернення з Росії Микола Янович лише підтвердив, що він їздив до Володимира Володимировича непідготовленим — без переконливих аргументів.

Так, під час прес-конференції за підсумками переговорів двох прем'єрів журналісти прямо запитали Путіна: чи справедливо, що ціна на газ для України вища, ніж для європейських країн, які знаходяться далі? На це російський прем'єр відповів традиційно коротко: “У вас перекручена інформація”.

Ширше його роз'яснення звучало так: “Для всіх європейських споживачів російський газ дорожчий, ніж для України. У Польщі дорожче, в Німеччині не набагато, але дорожче. Але з німецькими партнерами кооперація глибше, ніж з Україною”.

Азаров нічого не заперечив Путіну. Він зважився лише висловити незгоду в частині низьких ставок для України за транзит. Мовляв, журналіст, який стверджував, що за транзит Москва платить Києву менше, ніж європейським країнам, правий. Однак російський прем'єр не погодився і з цим. “Ні, не правий!” — відрубав він Азарову.

Як повинен був реагувати український прем'єр на заяви глави уряду РФ про те, що ціна на газ для України на 2009 рік за формулою виявилася не вищою, ніж для Європи? Азаров зобов'язаний був оголосити інформацію про ціни на російський газ у першому кварталі 2009 року для Польщі, Німеччини, Австрії, Чехії, Румунії.

Однак, як з'ясувалося після повернення українського прем'єра до Києва, він таких відомостей на переговорах з Путіним у Москві не мав. Про це свідчить доручення, яке Азаров дав міністру енергетики Юрію Бойку на засіданні Кабміну в четвер.

“Доручаю Міністерству енергетики, нашій переговорній групі ретельно проаналізувати аналогічні умови “Газпрому” з іншими країнами”, — наказав він після роз'яснення, що Росія погодилася розглянути умови поставок газу і його ціноутворення в інші європейські країни.

Таким чином, Азаров визнав, що український уряд досі не має достовірних цифр щодо газових контрактів “Газпрому” з європейськими країнами на 2009 рік, які могли б стати залізним аргументом на переговорах з Москвою.

Крім того, він зіграв на руку Юлії Тимошенко, яку зараз переслідує Генпрокуратура за нібито завдані нею збитки Україні при укладенні невигідної порівняно з європейськими державами газової угоди у січні 2009 року.

Виходить, що екс-прем'єра поспішили звинуватити у якихось збитках, тоді як досі навіть в уряді нема надійної інформації щодо параметрів газових угод Росії з іншими країнами Європи. А якими ж цифрами в такому разі оперує Генпрокуратура?

Крім того, можна припустити, що уряд Азарова не зміг раніше відшукати і оприлюднити відповідну інформацію не тільки тому, що газові угоди “Газпрому” з європейськими компаніями є секретними, але ще й у зв'язку з тим, що дані відомості підуть не на користь українській стороні у переговорах з Москвою.

Одночасно дані відомості стануть доказом безпідставності звинувачень на адресу Тимошенко і, значить, покажуть, що її переслідують за газову угоду від січня 2009 року безпідставно. Вважай — з політичних мотивів.

На таку думку наштовхує інформація про умови поставок російського газу на перший квартал 2009 року до сусідньої Польщі, яка потрапила в пресу ще в січні того року. Польські газети PolskаTimes та Gazeta Wyborcza повідомили, що у першому кварталі 2009 року Варшава платила за газ близько 500 доларів за тисячу кубометрів.

Саме таку цифру як середню ціну газу для Європи в кінці 2008 року — на початку 2009 року не раз озвучував глава “Газпрому” Олексій Міллер, а тепер, до речі, він пророкує ці ж 500 доларів Україні в кінці 2011 року.

Якою повинна бути ціна російського газу для Києва, якщо врахувати, що для Польщі вона становила 500 доларів, і якщо відняти вартість транзиту газу Україною?

Ставка за транзит російського газу до Європи територією України тоді становила 1,7 долара за 100 кілометрів, а довжина української труби від кордону до кордону — 1 160 кілометрів. Одна дія множення дає 19,7 долара — майже 20 доларів.

Отже, порівняно з ціною газу для Польщі базова ціна для України мала б становити 480 доларів за тисячу кубометрів. Навіть якщо прийняти ставку за транзит у розмірі 2,5 долара за 100 кілометрів, то і в цьому випадку умови для України виявилися б більш вигідними порівняно з Польщею.

Насправді ситуація для України у 2009 році виявилася кращою, ніж для Польщі. Український уряд домовився на той рік про знижку на газ на 20%. Відтак, російський газ для України у першому кварталі 2009 року коштував 360 доларів, а в наступні квартали — ще менше внаслідок падіння цін на нафту в другій половині 2008 року.

До речі, порівнювати умови поставок газу для України і для Німеччини справді неправильно, бо, як чесно зізнався Путін, з Німеччиною у “Газпрому” “глибша кооперація”, а сам він давно водить велику дружбу з керівництвом Німеччини.

Це не натяк на те, що за часів СРСР він був у Німеччині шпигуном КДБ. У 2005 році колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер став головою ради директорів компанії North European Gas Pipeline Company — спільного підприємства “Газпрому” і німецьких BASF і E.ON, у якому “Газпрому” належить 51% акцій.

Офіційний оклад Шредера — близько 1,5 мільйона євро. У прекрасних стосунках Путін перебуває і з нинішнім німецьким канцлером Ангелою Меркель.

Не можна також порівнювати параметри газових угод України з Білоруссю чи Молдовою. Ці пострадянські держави давно здали не менш ніж по половині своїх газових “труб” Росії, а зараз Білорусь, схоже, віддасть Москві і решту магістралей.

Порівняння ж України з Польщею доволі доречне. Відносини обох цих країн з Росією у 2008-2009 роках були складними, що не могло не позначитися на газових угодах.

До того ж, угода від 2009 року укладалася в умовах форс-мажору, викликаного припиненням Росією поставок газу протягом двох тижнів не тільки в Україну, але і в країни Європи. Азарова ж ніхто не підштовхував. Тим не менш, він примудрився приїхати у Москву непідготовленим і провалити переговори.

Юрій ГЛУХОВ