Андрій Магера: “Багато положень закону про вибори суперечать Конституції…”

Поки політики набираються сил до нового політичного сезону, у “підвішеному стані” перебуває закон про місцеві вибори, який визначатиме правила гри під час осінньої кампанії. Його досі не підписав голова Верховної Ради, відтак нема що слати на підпис президенту. Фахівці виборчого права вважають дітище парламентаріїв напівсирим. Зокрема гостро розкритикував виборчий закон заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера, назвавши його “низькоякісним”…

— Пане Андрію, — запитуємо ми другу особу у ЦВК, — небагато нині знайдеться державних чиновників, які посміють перечити владній команді. Не боїтеся, що за певних обставин вашу “окрему думку” люди Януковича вам ще пригадають?..

— Я звертаю увагу парламенту на те, що неякісний закон не може нормально працювати на виборах. Він однаковою мірою зачепить усіх, адже учасниками виборчого процесу будуть як ті, що у коаліції, так і ті, що в опозиції. Всі вони неминуче зіштовхнуться з проблемами і протиріччями, які закладені у цьому законі.

— Що ви мали на увазі, кажучи про низьку якість положень цього документа?

— Є вимоги Конституції, на основі яких повинні ґрунтуватися положення всіх без винятку законодавчих актів, зокрема і закону про вибори. Стаття 140 Основного закону каже, що обласні і районні ради є представницькими органами місцевого самоврядування, представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст. Тому саме таку функцію вони повинні і виконувати, саме такий спосіб формування цих обласних і районних рад має бути закладено у виборчому законі. Натомість маємо ситуацію, коли половину депутатів обирають по єдиному списку, іншу — в мажоритарних округах начебто від територіальних громад сіл, селищ і міст. Якщо йдеться про тих депутатів, яких обирають у “мажоритарні”, — жодних питань не виникає. Але постає питання: кого представлятиме та частина депутатів, яку обиратимуть за так званою пропорційною системою? В який спосіб вони представлятимуть інтереси громад? Я цього не розумію. Зрештою, це проблема не тільки нового закону, а й чинного, де весь список депутатів районних і обласних рад формується на партійній основі.

Інший момент. Наскільки конституційним було обмежувати право політичних осередків висувати кандидатів часом їхньої реєстрації (йдеться про норму 365 днів)? Стаття 36 Конституції гласить, що політичні партії сприяють “формуванню і вираженню політичної волі громадян і беруть участь у виборах”. А згідно з частиною п’ятою цієї ж статті, всі об’єднання громадян рівні перед законом. Після цього стоїть крапка. Жодних умов, обмежень чи привілеїв цим об’єднанням Конституція не встановлює.

Є суперечності у самому тексті закону. В одному положенні закону міститься норма про те, щоб депутати у мажоритарних округах обиралися від приблизно рівної кількості населення. Водночас під час розгляду законопроекту у другому читанні було прийнято поправку одного з депутатів, за якою мажоритарні округи утворювалися таким чином, щоби було рівне представництво територіальних громад в обласній чи районній раді. Якщо взяти Львівську область, то маємо 20 районів і 9 міст обласного значення. Порівняймо масштаби: рівне представництво територіальної громади від 800-тисячного Львова і рівне представництво від Моршина, в якому близько 5-6 тисяч жителів…

Ще один момент. В одному положенні йдеться про виборців, в іншому — про жителів. Всі чудово розуміють, що між цими поняттями є сер-йозні відмінності. Є багато інших “блудів”. Закон вийшов неякісним. Складається таке враження, що різні розділи готували різні автори, не узгоджуючи їх між собою.

— Найкраще всі ці проблеми бачить Центральна виборча комісія. Чи залучали ваших представників до написання цього закону. Чи враховували вашу експертну думку?

— Не залучали. Нашими пропозиціями, зауваженнями ніхто не цікавився. Представника ЦВК запросили на засідання профільного комітету, але це було вже напередодні самого голосування. Тож, зрозуміло, думка нашої людини мало кого цікавила…

— Чому закон досі не підписано?

— Згідно з Регламентом Верховної Ради, перед тим, як передати закон на підпис голові Верховної Ради, відводиться певний термін на візування прийнятого закону у структурних підрозділах апарату ВР. Наскільки я розумію, спікер Литвин цього документа ще не підписав. Не хочу звинувачувати у цьому керівника парламенту, бо чудово розумію, в які він умови потрапив, коли юридичне управління повинно уважно вичитати цей об’ємний, дуже складний закон. Коли розв’язуєш задачі з двома невідомими, коли збирають докупи всі поправки — це дуже складно. Очікую, що найближчим часом голова Верховної Ради сам підпише і передасть закон президентові. А той у якомога коротший час поставить підпис під законом або поверне його до Верховної Ради зі своїми пропозиціями для повторного голосування. Виключати нічого не можна. Єдине, чого не хотілося б, — щоб цей процес тягнувся надто довго. Бо якщо до кінця липня закон не набере чинності, виборчий процес розпочнеться за нині діючим, старим законом про місцеві вибори. А у ньому йдеться про 90-денний термін кампанії. Більше того, за 95 днів суб’єкти виборчого процесу повинні подавати кандидатури до складу виборчих комісій. Ця дата припадає на кінець липня…

— Ви казали, що депутати ще мають змогу вдосконалити свій виборчий витвір. В який спосіб вони можуть це зробити, якщо у розпалі депутатські канікули?

— Як варіант, можна вчинити так: президент підписує і оприлюднює закон, він набирає чинності. Це означає, що виборчий процес починається не у серпні, а 10 вересня. Зважаючи на те, що чергова сесія Верховної Ради стартує 7 вересня, у проміжку між першим і сьомим днем осені можна скликати позачергову сесію і вирішити всі проблемні виборчі питання. Дуже хотілося б, щоб вони мали справді компромісний характер, щоб усі п’ять парламентських фракцій за них могли б проголосувати. Закон, поправлений великою кількістю депутатських голосів, скажімо, чотирьохстами, матиме і авторитет у суспільстві, і підтримку з боку міжнародного співтовариства.

Іван ФАРІОН