Ахметов, Льовочкін і Медведчук, або Троє в партії, не рахуючи Рабіновича

З одного боку, під кожні вибори завжди з’являються “нові” кандидати і союзи, котрі, як кисню, потребують грошей. З іншого — традиційні центри впливу намагаються втримати у своїх руках максимум ресурсів, для чого вкладаються і в “нових”, і в “старих”.

Але, як показує досвід 27 років Незалежності, щоб виграти вибори, самих грошей не досить. Зазвичай перемога — це результат поєднання великих фінансових вливань, підтримки медіа-холдингів та серйозних партійних структур. Крім цього, запорукою успіху була і залишається підтримка когось із головних геополітичних гравців, якими в Україні є Росія, ЄС та США.

“Українська правда” вже писала про те, як почали підготовку до виборів головні претенденти на президентський пост.

Але паралельно з цим от уже кілька тижнів триває непублічний процес, здатний перевернути всю розкладку як президентських, так і парламентських виборів.

У дорогих київських офісах найбагатша людина країни, власники каналу “Інтер” та кум Путіна почали предметні переговори про об’єднання.

“Це як життя в комуналці. Жили дві сім’ї, їм було тісно, а тепер підселяють ще й третю. Ну нічого, помістимося”, — іронізує один з учасників цих зустрічей.

До чого може призвести об’єднання сил Ріната Ахметова, Сергія Льовочкіна та Віктора Медведчука, про що вони домовляються, і що може завадити їхньому союзу — читайте в матеріалі “Української правди”.

3 в 1, або Опозиційний блок “За життя”

У березні лідер партії “За життя” Вадим Рабінович завзято носив скарги до НАБУ на колишнього главу АП часів Януковича Сергія Льовочкіна та навіть “арештовував“ його шикарну віллу поблизу Ніцци.

У відповідь Льовочкін руками підконтрольного йому нардепа Сергія Капліна звертався до НАБУ про незаконне збагачення Рабіновича і звинувачував його в подвійному громадянстві.

Але тільки-но закінчилося літо, і, як за помахом чарівної палички, той самий Рабінович публічно заговорив про бажання об’єднатися в єдину силу з “Опозиційним блоком” — партією, половину якої контролює Рінат Ахметов, а іншу половину — його “ворог” Льовочкін.

У крилі Ахметова байдуже сприйняли заклики лідера “За життя”. Але, до загального здивування, на них блискавично відгукнувся екс-глава АП.

“У важкий для країни час потрібно відкинути амбіції і припинити конфлікти — тільки об'єднавши всі опозиційні сили, ми повернемо в Україну мир, стабільність, розвиток, створимо умови для українців знову жити по-людськи”, — з легким пафосом писав він у своєму Twitter.

Така різка зміна позиції могла б здатися дуже дивною, якби не один факт.

Наприкінці літа до партії Рабіновича “За життя” офіційно увійшов лідер “Українського вибору”, кум Путіна Віктор Медведчук.

За даними УП, Медведчук був спонсором політсили Рабіновича задовго до вступу в партію. І саме вони вдвох представляють “За життя” в об’єднавчих переговорах з “Опоблоком”, які почалися з середини вересня.

У них беруть участь три групи. “За життя” представляють згадані Медведчук та Рабінович. “Опоблок” же представлений двома групами — Сергій Льовочкін та Юрій Бойко, і Вадим Новинський з Борисом Колесніковим від групи Ахметова.

Як стверджує одне з джерел у керівництві ОБ, на одну із зустрічей приїжджав і Рінат Леонідович.

Спершу ці зустрічі мали таємний характер, але поступово про них відкрито заговорили всі учасники переговорів.

“Так, переговори йдуть. Це все, що можу сказати”, — скупо зізнався УП Бойко.

“Поки що не йдеться про квоти чи посади, ми говоримо про принципи, навколо яких об’єднуватися”, — розповів співголова фракції ОБ Олександр Вілкул, який є представником ахметівського “крила” партії.

Як вдалося з’ясувати УП, стратегічна мета такого великого об’єднання — не так успіх на президентських виборах, як взяття під контроль наступного парламенту після виборів 2019 року.

Фактично, всі групи переговірників вважають, що спільними зусиллями партія “За життя” та “Опоблок” мають шанс на реванш — завести до наступної Ради найбільшу фракцію і бажано зайняти крісло прем’єра.

Гіршим сценарієм у таборі ОБ називають варіант 2006 року, коли “регіонали” мали найбільшу фракцію в опозиції.

“Без нас тоді не проходило жодне важливе рішення”, — пригадує один з учасників об’єднавчих зустрічей.

Такі амбітні цілі потребують величезних ресурсів. Але якщо переговори про об’єднання “За життя” й ОБ матимуть успіх, то сконцентровані внаслідок цього можливості будуть просто вражаючі.

По-перше, вони включатимуть фактично найбільший медійний пул з усіх, якими можуть похвалитися політичні групи в Україні.

На “регіоналів” працюватимуть: весь медіа-холдинг Ахметова разом із найрейтинговішим на сьогодні каналом “Україна”, весь холдинг Фірташа-Льовочкіна, включаючи “Інтер”, та “112 канал” із NewsOne, які зараз перебувають в орбіті впливу Медведчука.

По-друге — вони консолідують виборців Партії регіонів на Сході та Півдні країни. Навіть без анексованого Криму і захопленого Донбасу це дуже перспективне електоральне поле. Навіть якщо врахувати, що виборець “Опоблоку” та “За життя” на 60-80% перетинається, то їхнє об’єднання дасть відчутний приріст спільній силі.

І по-третє, злиття Ахметова, Новинського, Колеснікова, Фірташа, Льовочкіна, Медведчука в одній силі — це концентрація найбільшого фінансового ресурсу в українській політиці. Змагатись із ними зможе хіба команда чинного президента Петра Порошенка.

Хоча справедливості заради варто сказати, що в певному сенсі і більшість із вищезгаданих людей можна назвати партнерами президента. “Віденський пакт” з Фірташем-Льовочкіним, “Роттердам+” для Ахметова чи ринок скрапленого газу для Медведчука — це значущі складові реваншу “регіоналів”.

Але попри такі серйозні перспективи від об’єднання, все забуксувало одразу на етапі перших складних рішень: як розділити партію і кого висунути кандидатом у президенти.

1 із 3, або Чому не Бойко/Рабінович/Вілкул

Перше серйозне випробування спіткало майбутнє об’єднання вже на першому ж питанні — хто має стати їхнім єдиним кандидатом у президенти?

Об’єднання публічно почалося із заклику Рабіновича обрати єдиного кандидата. Але одразу виявилося, що коли посадити за один стіл одразу кількох кандидатів із першої десятки соціологічних списків, то змусити котрогось із них поступитися дуже непросто.

Льовочкін вважає, що кандидатом має бути Бойко, Ахметов готовий ставити на Олександра Вілкула, Медведчук — на Рабіновича.

Мало того, що кожна група має свого кандидата, вони ще й категорично не довіряють кандидатам інших груп.

Депутати з групи Ахметова вважають, що Рабіновича не можна висувати в президенти. Не тому, що в нього щось не так із рейтингом чи ораторськими даними. А банально тому, що один раз він “Опоблок” уже кидав. Пройшовши в Раду за списком “Опоблоку”, Рабінович витратив на війну з цією партією половину депутатської каденції.

Група Фірташа-Льовочкіна також не збирається зніматися під Рабіновича. Ще не так давно їхні канали живого місця не лишали на репутації лідера “За життя”, і поступитися йому тепер було б приниженням.

Крім того, у групи є свій кандидат — Юрій Бойко, який уже зараз, до об’єднання, має найвищий особистий рейтинг серед тих, хто збирається на ці об’єднавчі наради.

Однак проти кандидатури Бойка категорично заперечує крило Ахметова.

“Ми сказали прямо: якщо Бойко стане кандидатом у президенти, то ми в таке об’єднання просто не підемо. Під Бойка — точно ні”, — з кам’яним виразом обличчя розповів УП один із найвпливовіших членів групи Ахметова.

Причин такої категоричності кілька. Перша — особисте несприйняття Бойка найближчими до Ахметова людьми типу Бориса Колеснікова чи Вадима Новинського.

“Він уже показав себе як керівник фракції. Про що б він там з Порошенком не домовився, нас обов’язково “кидають”. Хоча, можливо, це тільки нас “кидають”, а в них усе гаразд. Розумієте? Ми не знаємо точно, ми йому не можемо довіряти”, — пояснює не під запис один із лідерів групи Ахметова в ОБ.

“Крім того, він дозволяє собі таке, чого дозволяти не можна. Наприклад, у нас у фракції двоє співголів — Бойко і Вілкул. А Бойко собі дозволяє казати, що я от, мовляв, “свого депутата Вілкула” не дам ображати. Це взагалі що таке? Твій депутат?”, — обурюється співрозмовник.

Ці на перший погляд дрібниці насправді є причиною дуже серйозного напруження в ОБ, яке часом ледве не доходить до відкритих зіткнень.

Якось Новинський навіть пропонував Льовочкіну зібрати фракцію і призначити Бойка одноосібним головою. Але більшість депутатів орієнтуються на Ахметова, і те, що виглядає як готовність віддати фракцію під управління Льовочкіну-Бойку, насправді було нагадуванням, хто в домі головний.

Не справляють враження на групу Ахметова і рейтинги Бойка.

“Це все робота Льовочкіна. Ви знаєте, що в нас двоє співголів фракції — Вілкул і Бойко. Але за медійний супровід відповідає Льовочкін, і якось так виходить, що канали завжди говорять лише про Бойка. Це трохи підло. Якби включити весь той ресурс на розкрутку того ж Вілкула, то його рейтинг був би ніяк не менший, ніж у Бойка”, — обурюється один із лідерів групи Ахметова.

“Подивіться, у Порошенка, Тимошенко і решти особистий рейтинг вищий за партійний. Вони тягнуть партії за собою. А в нас рейтинг партії тягне за собою рейтинг Бойка”, — додає він.

Одним словом, ситуація більш ніж напружена.

У розмові з УП Рабінович запевнив, що питання єдиного кандидата зараз найважливіше.

“Я вважаю, що на президентські вибори має бути єдиний кандидат. Але ми не обговорюємо жодного прізвища. От запевняю, ні Бойка, ні Вілкула, ні Рабіновича не називали. Ми говоримо лише про принципи”, — божиться Рабінович.

Але, за даними УП, зараз у “штабі об’єднання” розглядається варіант не висувати кандидата на президентські вибори взагалі.

“Якщо буде великий конфлікт по єдиному кандидату — нічого страшного не буде, якщо ми президентські пропустимо. Якщо ми пересваримося, то нащо це треба! Наша мета — парламент, він буде все вирішувати”, — розповідає один із учасників переговорів.

За його словами, формальною причиною для демаршу може стати непроведення виборів на окупованих територіях.

“Ми можемо просто заявити, що поки Донбас і Крим не повернеться до України, участь у виборах президента для нас нелегітимна. Бо наш виборець не може прийти на дільницю. Тому в нас може буде антимобілізаційна кампанія”, — пояснює можливу стратегію ОБ один з її творців.

Додаткових сумнівів “регіоналам” додає те, що вони не можуть вирішити, чи їм самим вигідно проводити свого кандидата в другий тур.

“Ми маємо зрозуміти, чи наш кандидат у другому турі шкодить Порошенку, чи навпаки допомагає? Бо Петро зараз же будуватиме всю кампанію на тому, що він єдиний “захистить від реваншу”. І наш кандидат тільки допоможе йому. Тому, може, є сенс придивитися до тих кандидатів, які не полегшуватимуть життя Порошенку? Та ж Тимошенко?”, — розповідає УП один із чільних депутатів групи Ахметова.

33 чи 60, або Частка Ахметова

На одній із перших зустрічей щодо об’єднання Медведчук запропонував просту арифметику: розділити партію порівну між трьома групами — кожному по 33%. Такий варіант підтримав Льовочкін, але ідея взагалі не сподобалася крилу Ахметова.

З першого погляду, розподіл партії “на трьох” є цілком логічним кроком для рівних партнерів. Проблема в тому, що один із цих партнерів вважає себе трошки “рівнішим”.

Як відомо, партія і фракція “Опозиційний блок” ділиться на два крила, її список був розділений порівну 50 на 50. Але за рахунок мажоритарників Ахметов контролює не 50% фракції, а приблизно 60%. Так само на олігарха орієнтуються партійні осередки в базових регіонах “Опоблоку” на сході України, де функціонують його великі підприємства.

“У нас завжди був контрольний пакет. І ми хотіли б його зберегти. То чому ми зараз домовляємося, наче в нас 50/50?”, — обурюється один з близьких до Ахметова депутатів.

Тому в оточенні найбагатшого українця ідеї Медведчука та Льовочкіна сприймають як пропозицію позбутися частини своїх політичних активів та “тягнути на собі” не одну, а одразу дві групи.

Для Медведчука розкладка по 33% виглядає як справжній джекпот. Фактично, він хоче отримати контроль над третиною “об’єднаної опозиції”. При тому, що сьогодні на нього орієнтуються лише три народні депутати в “Опоблоці” — це Тарас Козак, Василь Німченко та Нестор Шуфрич.

Хоча співрозмовники УП в ОБ запевняють, що зараз не йдеться про якісь високі посади для Медведчука.

“Не було розмов про те, що Віктор має бути спікером чи займати якусь іншу посаду. Він хоче просто бути успішним. У нього 15 років немає успіху. За що не візьметься — нічого путнього не виходить. Тому зараз він хоче просто “зловити хвилю” і довести, що багато чого може, а не тільки бути “кумом Путіна”, — ділиться враженнями щодо амбіцій Медведчука один з учасників переговорів.

***

Питання об’єднання колишніх “регіоналів” з Медведчуком-Рабіновичем оголило ті хронічні конфлікти, які роками накопичувалися в ОБ.

Група Льовочкіна намагається змусити своїх “партнерів” ставитися до себе як до рівні. Натомість у крилі Ахметова, де зосереджені основні фінансові, організаційні і людські ресурси, досить серйозно розмірковують над тим, а чи не легше створити окрему партію, у якій буде один господар?

Для чого контролювати 33%, якщо можна контролювати 100%?

Півтора роки тому в оточенні Порошенка кореспондентам УП розповідали, що президент особисто намагався схилити олігарха саме до такого розвитку. Якраз тоді фракція “Опоблоку” вперше опинилася на межі розколу.

Зі скрипом, але акціонери партії зуміли знайти такий баланс інтересів, щоб прожити разом аж до цього часу. Проте є велика ймовірність того, що ця хитка конструкція просто не витримає ще й третього.

Тим паче, якщо ним буде непідйомний в електоральному плані Медведчук.

Роман РОМАНЮК, Роман КРАВЕЦЬ