200 тонн ртуті просто неба. Що не так із заводом Радикал у Києві

Лівий берег Києва має чим здивувати. Наприклад, тут по сусідству можуть бути артпростори та… 200 тонн ртуті на землі хімічного заводу Радикал. 

Завод та його “багатства” вже понад 30 років отруюють повітря та землю столиці. Минулого тижня київська прокуратура озвучила неймовірну суму збитків для столиці через це забруднення — у 40 млрд грн. У прокуратурі назвали й винних: власника комплексу ВАТ “Радикал” та заступника мера Києва Петра Пантєлєєва. Останній є головою профільної міжвідомчої робочої групи, що опікується проблемною територією.

Боротьба між Офісом президента та командою Віталія Кличка за контроль над столицею супроводжується низкою кримінальних проваджень проти команди мера. Інформація  прокуратури про багатомільярдні збитки (за підрахунками Держекоінспекції, збитки через ртутне забруднення у 130 разів менші і складають 300 млн грн), а також причетність до них Петра Пантєлєєва можуть бути одним із проявів цієї боротьби. Втім, це не дає киянам видохнути з полегшенням. 

Грошові збитки — не найгірше, що приніс Радикал. Це історія про озера ртуті та потенційну екологічну катастрофу у межах Києва. Як до цього дійшло, яку небезпеку становить рідкий метал просто неба для киян та що із цим робити — у розборі LIGA.net.

Що таке завод Радикал 

Київський хімічний завод (Радикал) розташований за 10 км від центру Києва, з 1951 року він виробляв хлор, каучук та низку унікальних для СРСР добрив. У виробництві використовувалася ртуть.  На території Радикалу також секретно виробляли телескопи для підводних суден.

З 1980-х завод почав занепадати через застаріле виробництво, йдеться у матеріалах профільного комітету Верховної Ради. У 1994 році його приватизували, а за два роки через борги завод остаточно зупинився. У 2000 році підприємство збанкрутувало, його борги сягали 8 млн грн. 

Радикал “зупинився”, але отруйні хлор, ртуть та інші речовини новий власник заводу так і не вивіз. Хоча ВАТ “Радикал” було зобов’язане це зробити під час зупинки виробництва, йдеться у документах Антимонопольного комітету. 

Ртуть стала загрозою не лише через поступове руйнування заводу. Наприкінці 90-х комплекс з виробництва хлору на Радикалі викупила компанія ТехПромСталь. Новий власник частини комплексу розрізав металеві резервуари із ртутними відходами, щоб потім здати їх на металобрухт, стверджували у Деснянській районній прокуратурі Києва. Через це пари ртуті потрапили у повітря, фіксували у столичній санітарно-епідеміологічній службі.

 

Наскільки все серйозно 

Колишній завод розташований близько до житлових кварталів та громадських просторів. У радіусі менше кілометра біля нього є нові ЖК, ТЦ Даринок та артзавод Платформа. За 2 км — ст. м Лісова. 

Головна проблема заводу — ртуть. Нею забруднено 4 га, повідомляли у Департаменті промисловості та розвитку підприємництва КМДА: загалом на цій території є близько 200 000 тонн ґрунту та будівельних конструкцій, вкритих ртуттю. Самої ж чистої ртуті — 200 тонн, уточнює для LIGA.net доктор медичних наук і керівник Лабораторії гігієни ґрунту та відходів Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва Валерій Станкевич.

Найнебезпечніші ділянки заводу — зруйнований цех ртутного електролізу та склади з гранозаном (органічна ртуть), додає науковець.

 

Наскільки все погано на Радикалі? Якщо коротко — всі установи фіксують суттєве завищення вмісту ртуті у ґрунті та повітрі. 

Вміст ртуті у повітрі перевищує норму у 3,7 — 86 разів, свідчать останні заміри у грудні 2021 року лабораторії Київської служби порятунку, які LIGA.net надали у КМДА. Такий розрив пов’язаний із різною концентрацією ртуті на різних ділянках, пояснює LIGA.net голова Держеконагляду щодо відходів та хімічних речовин Держекоінспекції Арзу Акберов. 

Завод отруює і довкілля, свідчить звіт НАН України. 10 років тому вміст ртуті в землі в 1,5 км від Радикала перевищував норму в 3,6-81 раз. Наразі у радіусі 300 метрів довкола заводу ртуть у повітрі перевищує норму до 145 разів, у ґрунті — до 35 разів. 

У Київській службі порятунку (у підпорядкуванні міста Києва) спростовують: пари ртуті присутні лише в 10 м довкола зруйнованого цеху електролізу. На відстані 2 км від Радикала забруднення також не виявили, показало дослідження Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України.

 

За останні сім років “не проведено жодного заходу” для розв'язання проблеми, заявили у столичній прокуратурі. Водночас на території заводу розташовані склади та офісні приміщення, каже LIGA.net заступник голови КМДА Пантєлєєв, якого підозрюють у цьому злочині.

“Більша частина ядохімікатів з території заводу не вивезена, роботи з демеркуризації нерухомого майна проведені не були, очищення території від небезпечних відходів та сміття не здійснено”, — йдеться у одному з рішень суду 2021 року. 

Сама територія заводу не огороджена і не охороняється. Це саме стосується і найбільш небезпечної зони (електролізного цеху), додає Арзу Акберов з Держекоінспекції.

Масштабну загрозу Радикал може створити і далеко за своїми межами. Як важкий метал ртуть може просочитися у ґрунт, звідти — у ґрунтові води, а далі — у Дніпро, припускає доктор медичних наук Станкевич. 

Якщо все лишити як є, то ртуть з Радикала може потрапити у Дніпро вже за 50 років, прогнозували у Науково-дослідному інституті “Синтеко” та компанії Єврохім. Це стане екологічною катастрофою, вважають там. 

Чому ртуть досі в Києві

Завод ніколи не був у власності міста, а тому всі проблеми мав би розв’язувати його власник, переконують у КМДА. Саме ВАТ “Радикал” під керівництвом Дмитра Стадника мало вивезти всі отруйні речовини та сміття з території.

У 2002 році суд зобов’язав ВАТ “Радикал” провести санацію (очищення від хімікатів) заводу, яка і мала розв'язувати проблему. Для цього призначали ліквідатора та керівника з санації. Натомість у 2000-2015 роках під виглядом очищення заводу від хімікатів колишній ліквідатор заводу розпродав майна на 10 млн грн, заявили у прокуратурі.

Власник комплексу (ВАТ “Радикал”) виправдовувався перед держустановами, що не може прибрати отруту через брак коштів та можливостей, каже Акберов з Держекоінспекцїі.

Земельне питання

В умовах, коли власник заводу (ВАТ “Радикал”) не виконав вимог і не очистив ділянку від хімікатів, місто мало б домогтися передання комплексу у комунальну власність, пояснює LIGA.net експерт з містобудування Георгій Могильний. Місто подавало відповідні позови, але безуспішно, свідчать судові рішення. 

Київ дійсно вивіз приблизно 300 тонн хімікатів та чистої ртуті заводу за свій кошт за останні 20 років. Але з 2014 року жодні дії з очищення території не проводилися, кажуть зараз у прокуратурі.

У 2020 році КМДА планувала виділити 5,3 млн грн на очищення території заводу. Фінансування не погодив Антимонопольний комітет через порушення конкуренції (фінансова підтримка приватної компанії). Фінансування було би можливим, якби завод був у власності міста, свідчить рішення АМКУ. 

Якщо місто очищує приватну ділянку за свій кошт, це може свідчити, що її в майбутньому хочуть забудувати, переконаний Могильний. Це пов’язано з тим, що власник споруд має пріоритетне право на оренду землі, зокрема з можливістю її забудови, каже він.

“Власник ВАТ “Радикал” порушив закон, бо не очистив територію. Замість покарання йому бюджетним коштом очистять територію, лишаючи чисту ділянку під забудову. Виділяються бюджетні кошти, а можливість заробити отримує приватний власник”, — пояснює Могильний.

Що буде далі

До 2014 року ртуть Радикалу можна було переробити в Україні. Єдине підприємство в Україні, яке могло це зробити, розташоване в окупованій Росією Горлівці. 

Найбільш імовірний варіант, який бачать у КМДА для Радикала, — вивезення відходів до 10-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС, каже заступник мера Пантєлєєв. 

Відходи планують відвезти на відповідний полігон “Лелів” біля ЧАЕС. Щоправда, для цього полігон треба реконструювати, каже Пантєлєєв. На розробку проєкту реконструкції провели тендер на 45 млн грн. 

Але це буде не скоро. Лише сам проєкт полігону мають підготувати до кінця 2024 року, свідчать дані Prozorro. Скільки коштуватиме полігон — стане відомо, лише коли проєкт буде готовий, каже Пантєлєєв. 

Також можливо було б вивезти відходи за кордон, заявляв ексдепутат та голова профільної комісії Київради Костянтин Яловий. За його словами, відповідні підприємства є у Франції та Великій Британії. Цей варіант коштує близько 1,3 млрд грн, писав Яловий. 

Александр МЯСИЩЕВ